воскресенье, 25 марта 2012 г.

Рудниківська школа

Рудниківська школа:
                      Палац-школа в Рудниках (Мос...
:                        Палац-школа в Рудниках (Мостиська) Рудники (колишні Rudniki Lackie ) зараз всього лише складова частина райцен...

                       Палац-школа в Рудниках (Мостиська)
Рудники (колишні Rudniki Lackie) зараз всього лише складова частина райцентру Мостисьок, а колись були цілком собі самостійною адміністративно-територіальною одиницею. Якщо стартувати від районної лікарні, то через три кілометри (дощові, брудні і холодні кілометри, але кого це турбує?) можна потрапити до перехрестя з новозведеною капличкою. Поворот праворуч з досить галасної траси (особливість місцевих водіїв - водіння на надзвукових швидкостях, ДАЇ на них немає). Дорога різко стає тихою, старою і зеленою. Ще трохи - і попереду буде стара рудниківська школа. Те, що шукала - палац.
Колись Рудники належали до королівщини Мостиського староства. На початку ХІХ ст. цими землями володів Антоній Страхоцький (Antoni Strachocki, 1776-1850). Мешкав він у Рудниках разом зі своїми молодшими братами: Юзефом (1790 р.н.), майором польського війська та наполеонівським офіцером, та Романом (1794 р.н.), який брав активну участь в патріотичному русі. Антоній Страхоцький був у дружніх відносинах з князем Генриком Любомирським, що мешкав в Пшеворську. Всі ці факти я навожу невідомо навіщо, бо ніякої ролі ці князі і патріотичні Романи далі не гратимуть.
 
Після смерті Антонія Рудники перейшли до його сина Еразма, який в 1870 р. продав їх графу Володимиру Борковському (1819-1886). Від нього маєток успадкувала дочка Гелена, дружина графа Едварда Холонєвського (1846-1928), великого церемонійместера Австро-Угорської імперії. Йому Рудники були не так щоб аж потрібні, бо граф майже весь час перебував у Відні. Жив Холонєвський на широку ногу, влізав в борги, за які Рудники й дісталися Ланцютському банку ще до 1914 р.
Та повернімося до Антонія Страхоцького. Близько 1820 року (за даними путівничка «Мостиська» («Манускрипт-Львів», 2004), це сталося в 1825 р.) він розпочав будівництво великого палацу. За модою того часу (романтизм, оспівування старих руїн) проект склали в стилі романтичного замку з баштою. Проект приписують Фредерику Бауману. 
 
Станом на 1825 р. споруда була ще не готова, готові були лише фундаменти. Про це є згадка в щоденнику Мартіна Смаржевського, який гостив у Страхоцьких. Пан Смаржевський також з подивом відмічав розмах, з яким було заплановано палац і яким чином власник одного-однісінького села мав підтримувати таку махіну в майбутньому.
Виходячи з того, що невдовзі після побудови палац в скромному селі тричі малювали різні художники, будівля заробила-таки славу воєю масштабністю.
Найдавнішими та найцікавішими є дві гравюри Петра Піллера, виконані за малюнками Антонія Лянге (Antoni Lange). Обидві зроблені, ймовірно, ще до 1830 р. Вони, як і фотогграфії міжвоєнного часу, свідчать, що палац складався з двох різних за характером крил, поставлених під прямим кутом до себе та з’єднаних за допомогою башти ротонди. Триповерхове ліве крило було вище від правого і вирішене було в неоготичному стилі. Його прикрашали масивні колони, утворюючи щось на кшталт порталу. Перед головним входом прилягли відпочити два леви, вирізьблені з пісковику. Під двома вікнами можна розгледіти картуші з гербами власника палацу та його дружини.
Сама триярусна ротонда була в класицистичному стилі. Значно скромнішим було житлове праве крило палацу. Його гладкі стіни були позбавлені виразних архітектурних деталей.
Палац був (і, фактично, є) оточений  романтичним парком з просторими газонами, на яких розташовувалися групи різних дерев.  
Холоневські зібрали в Рудниках чудову бібліотеку польскою та французькою мовами, а також колекцію живопису, порцеляни та бронзи. Що сталося з цими збірками після 1914 р., коли палац було пограбовано та здевастовано, невідомо. Проте з путівничка "Мостиська" дізнаємося, що в першу Світову в маєтку містився штаб російської армії.
Після воєнної розрухи палац вже не надавався до відбудови - і власники його продали в 1920 р. Оранжерею та вежу, повідомляє Р. Афтаназі, було розібрано. Оранжерею - може бути, а от вежа стоїть собі, радує місцевих школярів.
Парк в міжвоєнний період було майже весь вирубано. З даху палацу зникли численні комини.