Рудниківська школа:
Палац-школа в Рудниках (Мос...: Палац-школа в Рудниках (Мостиська) Рудники (колишні Rudniki Lackie ) зараз всього лише складова частина райцен...
Рудниківська школа
воскресенье, 25 марта 2012 г.
Палац-школа в Рудниках (Мостиська)
Рудники (колишні Rudniki
Lackie) зараз всього лише складова частина райцентру Мостисьок, а колись
були цілком собі самостійною адміністративно-територіальною одиницею. Якщо
стартувати від районної лікарні, то через три кілометри (дощові, брудні і
холодні кілометри, але кого це турбує?) можна потрапити до перехрестя з
новозведеною капличкою. Поворот праворуч з досить галасної траси (особливість
місцевих водіїв - водіння на надзвукових швидкостях, ДАЇ на них немає). Дорога
різко стає тихою, старою і зеленою. Ще трохи - і попереду буде стара
рудниківська школа. Те, що шукала - палац.
Колись Рудники
належали до королівщини Мостиського староства. На початку ХІХ ст. цими землями
володів Антоній Страхоцький (Antoni
Strachocki, 1776-1850). Мешкав він у Рудниках разом зі своїми молодшими
братами: Юзефом (1790 р.н.), майором польського війська та наполеонівським
офіцером, та Романом (1794 р.н.), який брав активну участь в патріотичному
русі. Антоній Страхоцький був у дружніх відносинах з князем Генриком Любомирським, що мешкав в
Пшеворську. Всі ці факти я навожу невідомо навіщо, бо ніякої ролі ці князі і
патріотичні Романи далі не гратимуть.
Після смерті Антонія
Рудники перейшли до його сина Еразма, який в 1870 р. продав їх графу Володимиру Борковському (1819-1886).
Від нього маєток успадкувала дочка Гелена,
дружина графа Едварда Холонєвського
(1846-1928), великого церемонійместера Австро-Угорської імперії. Йому Рудники
були не так щоб аж потрібні, бо граф майже весь час перебував у Відні. Жив
Холонєвський на широку ногу, влізав в борги, за які Рудники й дісталися
Ланцютському банку ще до 1914 р.
Та повернімося до Антонія Страхоцького. Близько 1820
року (за даними путівничка «Мостиська» («Манускрипт-Львів», 2004), це
сталося в 1825 р.) він розпочав будівництво великого палацу. За модою того часу
(романтизм, оспівування старих руїн) проект склали в стилі романтичного замку з
баштою. Проект приписують Фредерику
Бауману.
Станом на 1825 р.
споруда була ще не готова, готові були лише фундаменти. Про це є згадка в
щоденнику Мартіна Смаржевського,
який гостив у Страхоцьких. Пан Смаржевський також з подивом відмічав розмах, з
яким було заплановано палац і яким чином власник одного-однісінького села мав
підтримувати таку махіну в майбутньому.
Виходячи з того, що
невдовзі після побудови палац в скромному селі тричі малювали різні художники,
будівля заробила-таки славу воєю масштабністю.
Найдавнішими та
найцікавішими є дві гравюри Петра
Піллера, виконані за малюнками Антонія
Лянге (Antoni Lange). Обидві зроблені, ймовірно, ще до 1830 р. Вони, як
і фотогграфії міжвоєнного часу, свідчать, що палац складався з двох різних за
характером крил, поставлених під прямим кутом до себе та з’єднаних за допомогою
башти ротонди. Триповерхове ліве крило було вище від правого і вирішене було в
неоготичному стилі. Його прикрашали масивні колони, утворюючи щось на кшталт
порталу. Перед головним входом прилягли відпочити два леви, вирізьблені з
пісковику. Під двома вікнами можна розгледіти картуші з гербами власника палацу
та його дружини.
Сама триярусна
ротонда була в класицистичному стилі. Значно скромнішим було житлове праве
крило палацу. Його гладкі стіни були позбавлені виразних архітектурних деталей.
Палац був (і,
фактично, є) оточений романтичним парком з просторими газонами, на яких
розташовувалися групи різних дерев.
Холоневські зібрали в
Рудниках чудову бібліотеку польскою та французькою мовами, а також колекцію
живопису, порцеляни та бронзи. Що сталося з цими збірками після 1914 р., коли
палац було пограбовано та здевастовано, невідомо. Проте з путівничка
"Мостиська" дізнаємося, що в першу Світову в маєтку містився штаб
російської армії.
Після воєнної розрухи
палац вже не надавався до відбудови - і власники його продали в 1920 р. Оранжерею
та вежу, повідомляє Р. Афтаназі, було розібрано. Оранжерею - може бути, а от
вежа стоїть собі, радує місцевих школярів.
Парк в міжвоєнний
період було майже весь вирубано. З даху палацу зникли численні комини.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)